Виробництво сульфату амонію, застосування сульфату амонію
Сульфат амонію ГОСТ 9097-82, ТУ ….
Сульфат амонію містить 21% азоту і 24% сірки. Це хімічно нейтральна кристалічна сіль білого кольору, добре розчинна у воді. Гігроскопічність її слабка, тому при тривалому зберіганні сульфат амонію не злежується та зберігає сипучість.
Крім кристалічного виробляється і гранульований сульфат амонію.
Отримання сульфату амонію відбувається в процесі взаємодії аміаку та сірчаної кислоти, як прямим способом, так і способом оксимування циклогекcанону і нейтралізації сірчанокислого ефіру і вільної сірчаної кислоти аміаком, в результаті перегрупування Бекмана при виробництві капролактама.
Застосування сульфату амонію:
У сільському господарстві – як мінеральне добриво.
При виробництві:
– Мінеральних добрив
– Гербіцидів
– Кормів для тварин
– Вичинки шкір
– Будівельної ізоляції.
Рекомендації щодо застосування сульфату амонію в сільському господарстві
Сульфат амонію синтетичний (сірчанокислий амоній) – хімічна формула (NH4) 2SO4 – азотно-сірчане мінеральне добриво.
Значення азоту в життєдіяльності рослин важко переоцінити – він займає перше місце серед мінеральних з’єднань, тому зупинимося на значенні сірки в житті рослин. Сірка – є найважливішим елементом живлення сільськогосподарських культур, як і азот, вона входить до складу білків і амінокислот. За фізіологічною дією в живленні рослин сірку слід поставити на третє місце після азоту і фосфору.
Значна частина сірки в рослинах знаходиться у вигляді солей сірчаної кислоти, тому сульфат амонію є прекрасним джерелом сірчаного живлення. Амоній, що входить в сульфат амонію, добре доступний рослинам, мало рухомий і не вимивається з грунтів, що забезпечує можливість широкого його застосування в якості основного добрива, а також і весняного підживлення.
Низький вміст сірки в грунтах може бути істотним чинником, що обмежує ефективність азотних, фосфорних і калійних добрив.
У порівнянні з іншими культурами велику кількість сірки споживає ріпак. Особливо гарні результати забезпечує внесення сульфату амонію під зернові, картоплю і овочі, у т.ч. цукровий буряк.
Слід пам’ятати, що у зернових культур часто виявляються ознаки дефіциту сірки, які у виробничих умовах трактуються як дефіцит азоту.
При застосуванні сульфату амонію одночасно ліквідується недолік азоту і сірки в харчуванні рослин, що значно покращує якість виробленої продукції.
На чорноземах позитивний вплив сульфату амонію на врожайність сільськогосподарських культур в деяких випадках навіть перевершує дію інших форм азотних добрив. Враховуючи ж той факт, що роздрібна ціна сульфату амонію набагато нижче аміачної селітри і тим більше карбаміду, перевага економічної ефективності застосування сульфату амонію, очевидна.
З усіх існуючих форм сірчаних добрив найбільший вміст сірки має амоній сірчанокислий. Тому в перспективі найбільш реальним шляхом заповнення запасів сірки в грунтах є використання сульфату аммонію.
Терміни, дози і способи застосування сульфату амонію
Сульфат амонію є високоефективним азотним добривом, застосування якого забезпечує високу агрономічну і економічну ефективність вирощування основних сільськогосподарських культур.
Сульфат амонію рекомендується в першу чергу для культур:
вимогливих до сірки (ріпак, капуста та інші хрестоцвіті культури, гречка, озима та яра пшениця);
віддають перевагу амонійній формі азоту перед нітратною (картопля, цукровий буряк, кормові культури);
краще виростають при слабокислій реакції грунтового розчину (картопля, льон, чай, соняшник, морква, помідори, щавель, петрушка, ріпа, редька, гарбуз, кабачки, редис, агрус, малина).
Вносити сульфат амонію найкраще навесні в основне внесення під передпосівну культивацію, що дає можливість рівномірного розподілу добрива по полю. Підживлення сільськогосподарських культур сульфатом амонію також ефективні. При цьому необхідна уважна робота по регулюванню машин для внесення добрив, а також безпосередньо при проведенні підживлень. Крім того, сульфат амонію може додаватися в розчин рідких азотних добрив.
У системі удобрення застосування сульфату амонію рекомендується:
• при обробітку картоплі: 80-100 кг / га д.р. (381-476 кг / га у фізичній вазі) під передпосадкову культивацію на фоні органічних, фосфорних і калійних добрив;
• при вирощуванні цукрових буряків: 100-120 кг / га д.р. (476-571 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію на фоні органічних, фосфорних і калійних добрив + 30-50 кг / га д.р. (143-238 кг / га у фізичній вазі) в стадії 4-6 справжніх листків під перше міжрядне розпушування;
• при обробітку ярого ріпаку: 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію у поєднанні із застосуванням фосфорних і калійних добрив + 30-40 кг / га (143-190 кг / га у фізичній вазі) в стадії бутонізації + 10 кг / га у фізичному вазі у вигляді спільної позакореневої підгодівлі з мікроелементами (бор, мідь, марганець) в кінці бутонізації;
• при обробітку озимого ріпаку: 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) навесні на початку відновлення вегетації + 30-40 кг / га (143-190 кг / га у фізичній вазі) в стадії бутонізації + 10 кг / га у фізичній вазі у вигляді спільної позакореневої підгодівлі з мікроелементами (бор, мідь, марганець) в кінці бутонізації;
• при обробітку гречки: 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію у поєднанні з фосфорними і калійними добривами.
• для підгодівлі озимих зернових культур: 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) навесні на початку відновлення вегетації + 20-40 кг / га д.р. (95-191 кг / га у фізичній вазі) в стадії 1-го вузла;
• для ранньовесняного підживлення озимих зернових культур: N60-70 в формі КАС + 15 кг / га сульфату амонію в розчин;
• для пізньої позакореневої підгодівлі озимої і ярої пшениці на початку колосіння – 10 кг / га д.р. (48 кг / га у фізичній вазі) або 10 кг / га у фізичній вазі у вигляді спільної позакореневої підгодівлі з міддю і марганцем в стадії останнього листа;
• при обробітку кормових коренеплодів: кормовий буряк – 100-120 кг / га д.р. (476-571 ц / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію на фоні органічних, фосфорних і калійних добрив + 30-60 кг / га д.р. (143-286 кг / га у фізичній вазі) в стадії 4-8 справжніх листків під перше міжрядне розпушування; кормова морква, турнепс, бруква, – 80-90 кг / га д.р. (381-429 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію на фоні органічних, фосфорних і калійних добрив + 20-40 кг / га д.р. (95-191 кг / га у фізичній вазі) під перше міжрядне розпушування;
• при обробітку кормових хрестоцвітих культур (суріпиця, гірчиця, редька олійна): 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію у поєднанні з фосфорними і калійними добривами;
• на сінокосах і пасовищах: 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) навесні на початку відновлення вегетації і після кожного укосу (стравлювання);
• при обробітку кукурудзи: 100-120 кг / га д.р. (476-571 ц / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію на фоні органічних, фосфорних і калійних добрив + 30-50 кг / га д.р. (143-238 кг / га у фізичній вазі) в стадії 6-8 справжніх листків під міжрядне розпушування;
• при обробітку ярих зернових культур (пшениця, тритикале, ячмінь, овес, просо): 60-80 кг / га д.р. (286-381 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію у поєднанні з фосфорними і калійними добривами;
• при обробітку однорічних трав: бобово-злакові травосуміші – 50-60 кг / га д.р. (238-286 кг / га у фізичній вазі), злакові трави – 70-90 кг / га д.р. (333-429 кг / га у фізичній вазі) під передпосівну культивацію на фоні фосфорних і калійних добрив;
• при обробітку багаторічних трав: бобово-злакові травосуміші – 50-60 кг / га д.р. (238-286 кг / га у фізичній вазі), злакові трави – 60-70 кг / га д.р. (286-333 кг / га у фізичній вазі) навесні на початку відновлення вегетації і після кожного укосу;
• в овочівництві (у фізичній вазі): капуста білокачанна – 60 г/м2, капуста цвітна – 45 г/м2, капуста брокколі – 45 г/м2, капуста червонокачанна – 75 г/м2, капуста брюссельська – 60 г/м2, капуста кольрабі – 40 г/м2, редис – 30 г/м2, редька – 35 г/м2, ріпа – 25 г/м2, щавель – 40 г/м2; морква – 30-40 г/м2, петрушка – 30-40 г / м2, гарбуз і кабачки – 30-40 г/м2, томати (помідори) – 30-45 г/м2, інші овочеві культури – 30-50 г/м2;
• у плодівництві (у фізичній вазі): агрус і малина – 50-60 г/м2, інші плодові та ягідні культури – 40-50 г/м2.
Сульфат амонію. Переваги сульфату амонію
Мінеральне добриво сульфат амонію (амоній сірчанокислий) містить 21% азоту в амонійній формі, 24% сірки і є високоефективним азотно-сірчаним добривом.
Рекомендується і використовується для азотно-сірчаного живлення всіх типів сільськогосподарських культур в основному удобренні і при підгодівлі.
При внесенні сульфат амонію добре розчиняється у воді, доступний і легко засвоюється рослинами, відносно мало рухливий і не вимивається з грунтів в умовах нормального зволоження та при зрошенні.
По ефективності застосування сульфат амонію не поступається аміачній селітрі та карбаміду, а в частині фізико-хімічних властивостей (негорючий, вибухобезпечний, не злежується при довгому зберіганні), вигідно відрізняється своєю вартості і має явні переваги.
Найважливіша роль сірки в життєдіяльності рослин визначається тим, що вона є складовою частиною всіх білків і міститься в незамінних амінокислотах (цистин, метіонін), а також в рослинних оліях і вітамінах. Вона має велике значення в окисно-відновних процесах, що відбуваються в рослинах, в активуванні ензимів і білковому обміні.
Окислена форма сірки – вихідний продукт для синтезу білків. При її недоліку синтез білків затримується, оскільки затримується синтез амінокислот, що містять цей елемент. У зв’язку з цим прояв ознак недостатності сірки схожий з ознаками азотного голодування. Рослини призупиняються у розвитку, зменшується розмір листя, подовжуються стебла. При сірчаному голодуванні листки не відмирають, але мають бліде забарвлення. Вивчення дефіциту сірки в харчуванні рослин показало, що її недостатність викликає порушення азотного обміну.
Одним з традиційних джерел поповнення сірки є добриво сульфат амонію N-21%, S-24%.
Основні переваги сульфату амонію перед селітрою аміачною і карбамідом.
Сульфат амонію завжди дешевше.
Економіка та цифри невблаганні, тому економічність і доступність добрив значною мірою визначається вартістю одиниці діючої речовини. Вартість азоту в сульфаті амонію нижче, ніж в аміачної селітри і карбаміду. При оцінці економічної ефективності необхідно, звичайно ж, враховувати і наявність сірки 24% на відміну від аміачної селітри і карбаміду. Сірка безпосередньо впливає на якість майбутнього врожаю.
Варто зауважити, що сірка займає одне з провідних місць серед біогенних елементів після азоту, фосфору і калію. Позитивний вплив сірки на врожай часто залишається непоміченим, оскільки вона впливає не на величину, а на якість продукції.
Крім того, зовнішній прояв сірчаного голодування рослин майже повністю збігається з ознаками недостатнього азотного живлення. В умовах нестачі в грунті сірки, знижується синтез білків, жирів, вітамінів, а азот, що дуже небезпечно, накопичується у вигляді нітратів. Крім усього погіршується зберігання продуктів.
Сульфат амонію по ефективності не поступається іншим азотним добривам.
За численними даними дослідів з добривами сульфат амонію по ефективності не поступається найпоширенішим азотним добривам, таким як аміачна селітра і карбамід. При порівняльних випробуваннях ефективності впливу різних видів азотних добрив на величину та якість урожаю зернових, картоплі, олійних зазначено – всі добрива однаково ефективні при внесенні в рівних дозах по азоту (60 кг в д.р.) особливо гарні результати забезпечує внесення сульфату амонію під зернові , ріпак, рис, картопля, соняшник, буряки, овочеві культури, кавуни, підгодівлю багаторічних трав і в пожнивні залишки.
Менші втрати азоту і турбота про екологію
Відомо, що при використанні азотних добрив в сільському господарстві, особливо при незбалансованому співвідношенні поживних елементів, виникають екологічні проблеми. До основних з них слід віднести: перенасичення продукції нітратами, забруднення підземних та поверхневих вод, втрати азоту до 20-30% з нітратних добрив та карбаміду, внаслідок денітрифікації та вимивання. Втрати азоту з нітратних добрив значно більше, ніж з аміачних. Якщо при поверхневому внесенні сульфату амонію втрати аміаку складають, як правило, не більше 1-3%, то у карбаміду і аміачної селітри 25-30% від внесеного кількості азоту. Важливо також те, що цей елемент живлення в сульфаті амонію знаходиться в найбільш доступній формі для рослин і бере участь у формуванні врожаю протягом усього вегетаційного періоду.
Утилізація соломи та використання її для добрива.
Один з ефективних способів застосування сульфату амонію – це внесення його з пожнивними залишками (подрібненої соломою). При цьому доза азоту складає 10 кг. д.в. на 1 тонну соломи, що забезпечує прискорене розкладання клітковини. Таким чином, одночасно вирішуються дві важливі проблеми – утилізація соломи та охорона навколишнього середовища.
При врожаї зернових 20-30 ц / га внесення сульфату амонію спільно з пожнивними залишками в грунт буде забезпечувати повернення 30-40 кг. азоту, 50-80 кг. фосфору, 18-24 кг. калію, а також 35-45 кг. сірки, що сприяє значному підвищенню білка в продукції.
Мінеральне азотно-сірчане добриво сульфат амонію представляє собою світлу кристалічну сіль і з відтінками жовтого або рожевого кольору, добре розчинну у воді. Продукт характеризується слабкою гігроскопічністю, тому не злежується при тривалому зберіганні і може зберігатися до 5 років, не вибухонебезпечний.
Всі ці властивості вигідно відрізняють його від інших азотних добрив, зокрема від аміачної селітри і карбаміду.
Ефективність застосування сульфату амонію при дефіциті сірки.
Недолік або надлишок сірки в першу чергу проявляється на молодих листках і точках росту. Зворотне пересування її дуже незначне і тому вона відноситься до важко реутилізуємих елементів. У цьому сірка дуже сильно відрізняється від фосфору. Недолік сірки у більшості рослин має схожість з ознаками нестачі азоту, але при сірчаному голодуванні він проявляється на молодих листках – листи дрібні, стебла жорсткі, ріст рослин ослаблений, забарвлення листя рівномірно блідо-зелене. У сільськогосподарській практиці це часто призводить до помилок в діагнозі, завищення доз азотних добрив, недобору врожаїв і зниження якості продукції. Встановлено, що рослини містять неоднакову кількість сірки і відповідно відчувають різну потребу в цьому елементі. Різниця у змісті та споживанні сірки сільськогосподарськими культурами обумовлені, насамперед, біологічними особливостями рослин, стадіями їх розвитку, а також змістом цього елемента в грунті і атмосфері.
Дослідженнями також досить чітко встановлено, що застосування сірковмісних добрив на грунтах з недостатнім вмістом сірки сприяє підвищенню врожаю та поліпшенню якості рослинної продукції, збільшенню доступності рослинам фосфору, кальцію, марганцю; підвищує окупність врожаями традиційних NPK добрив.
Особливо слід зазначити, що застосування сульфату амонію під сільськогосподарські культури в необхідних дозах по азоту, оптимізує не тільки азотне, але й сірчане живлення рослин, а також сприяє забезпеченню позитивного балансу цього елемента для наступних культур. Тому сульфат амонію слід розглядати практично як комплексне добриво (NS).
P.S. Сірчане голодування тягне за собою зниження наростання сухої маси, уповільнення темпів настання фаз онтогенезу, відставання дозрівання культур. Недолік сірки особливо позначається на утворенні репродуктивних органів і в зниженні якісних показників продукції.
Ціна сульфату амонію визначається ринковим сезонним попитом. Тому купити сульфат амонію за нижчою ціною можна в міжсезонний період.