Споживання рослинами елементів мінерального живлення є складним фізіологічним процесом, залежним від біологічних особливостей самої рослини і умов навколишнього середовища, в якому розвивається рослинний організм.

Різне спрямування в синтезі органічних сполук певною мірою обумовлює виборчу здатність рослин. З одного і того ж грунту різні культури споживають неоднакову кількість хімічних елементів у різному співвідношенні.

Різні органи рослин мають неоднаковий хімічний склад. У насінні зернових, наприклад, переважає фосфор і магній, а в соломі – калій і кальцій. Насіння багате азотом, а коренеплоди і клубні містять більше калію. Чим енергійніше протікають процеси в рослині, процеси фотосинтезу і асиміляції, процеси дихання, тим інтенсивніше відбувається надходження мінеральних речовин в кореневу систему рослин.

Крім біологічних (видових) особливостей рослин в поглинанні поживних речовин велике значення мають наступні фактори: умови грунтового середовища, приплив тепла і вологи. На накопичення елементів мінерального живлення в різних тканинах рослин впливають концентрація поживних речовин у грунті, їх рухливість у зв’язку з забезпеченістю вологою, ступінь кислотності, від якої залежить як розчинність окремих елементів, так і процес поглинання рослинною клітиною катіонів та аніонів, наявність в грунті повітря .

Особливо сильний вплив на процес живлення рослин на дерново-підзолистих грунтах має ступінь їх кислотності. Кращою для споживання елементів живлення і продуктивності сільськогосподарських культур є слабокисла реакція середовища – рН 6-6,5. Висока кислотність чинить негативний вплив на рослини, у тому числі і на процес надходження і залучення в обмін елементів мінерального живлення.

Надходження поживних речовин з мінеральних добрив залежить від їх фізіологічної реакції. Значення тих чи інших катіонів та аніонів у харчуванні рослин визначає різну інтенсивність їх поглинання. Клімат, грунт, співвідношення внесених елементів живлення все це в тій чи іншій мірі відображається на врожаї та його хімічному складі.

Тим не менше при нормальному розвитку рослин, коли немає різких порушень з боку зовнішніх умов, потреби різних видів рослин в елементах мінерального живлення досить визначені і постійні. Особливо це стосується загального рівня споживання поживних елементів, їх кількості, яка використовується рослинами на створення одиниці сухої речовини, а також співвідношення між окремими елементами живлення.

Загальна потреба в поживних речовинах визначається зазвичай їх виносом з урожаєм або на одиницю врожаю основної продукції з урахуванням відповідної кількості побічної частини урожаю (солома, бадилля).

Накопичення елементів мінерального живлення відбувається протягом усього періоду вегетації рослин при максимумі в початкових фазах дозрівання. У кінцевих фазах вегетації неминучі деякі втрати елементів живлення в результаті опадання листя, бадилля, відтоку речовин з кореневої системи в грунт.

У практичних цілях найчастіше потребу рослин у поживних речовинах характеризують їх виносом, маючи на увазі при цьому величину господарського виносу елементів мінерального живлення, відчужуваних з грунту з фактично зібраним урожаєм. При цьому для зернових, наприклад, не враховується та частина поживних речовин, яка знову повертається в грунт, перебуваючи в стерні і коренях рослин. Господарський винос (кількість відчужуваних з поля поживних речовин) нижче, ніж загальна потреба в поживних елементах для створення такої ж кількості продукції.

Встановлені суттєві відмінності у споживанні поживних речовин окремими сортами сільськогосподарських культур, зокрема картоплі, сорти якої різко розрізняються періодом вегетації.

Рослини споживають елементи живлення у певних співвідношеннях. Для зернових співвідношення між N: Р2О: К20 становить приблизно 1:0,5:0,9, для корнеплодів – 1:0,35:1,5, тобто на одиницю азоту ці культури споживають приблизно в 1,5 рази більше калію, ніж зернові.

Період розвитку рослинного організму від насіння до насіння пов’язаний з життєвим циклом рослин, протягом якого змінюється і ставлення їх до умов зовнішнього середовища, в тому числі і до умов живлення. Наприклад, потреба рослини в поживних речовинах у початковій та наступних фазах розвитку неоднакова. Зміна вимог рослин до харчування пов’язана з підвищенням або зниженням енергії фотосинтезу, від чого залежить інтенсивність накопичення органічної речовини, дихання рослин, обмін речовин і т.д. Рослини мають період максимального споживання поживних речовин, коли в досить стислі терміни отримують до половини або більше всіх мінеральних елементів, які використовуються ними протягом вегетаційного періоду. Для ряду рослин цей період характеризується дуже коротким терміном (ріпак, ярі зернові), для інших (соняшник, цукрові буряки) властиве більш тривале надходження елементів мінерального живлення.

Крім періодів максимального надходження поживних речовин, рослини мають так званий критичний період споживання елементів живлення. Відсутність в цей період того чи іншого елемента, який в даний час потрібен рослині в незначних кількостях, може завдати шкоди врожаю. Так, в період проростання рослини дуже чутливі до нестачі фосфору, в початковий період утворення вегетативної маси відзначається підвищена потреба в азоті.

Російською

Рубрики
  • Рубрик нет
Страницы
Архивы
Календарь
Лента блогов
Прочее